Звільнення без поважної причини

Один із лікарів подав заяву про звільнення за власним бажанням, в якій просить звільнити його в цей же день, але поважної причини не вказує. Чи можна так вчинити, якщо і лікар, і керівництво медичного закладу згодні на припинення трудових відносин?

Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк з ініціативи працівника, регулюється ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Частиною першою цієї статті встановлено, що працівник має право розірвати такий договір, попередивши про це керівника медичного закладу письмово за два тижні. Єдиною підставою, коли працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням у визначений ним строк, вказано невиконання керівником закладу (власником або уповноваженим ним органом) законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП).

Щодо керівництва медичного закладу, то згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП воно повинно розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник (у цьому випадку — лікар), через неможливість продовжувати ним роботу в зв’язку з:

переїздом на нове місце проживання;
переведенням чоловіка або жінки на роботу в іншу місцевість;
вступом до навчального закладу;
медичним висновком, в якому вказано на неможливість проживання в цій місцевості;
вагітністю;
необхідністю догляду за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною – інвалідом;
необхідністю догляду за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи;
виходом на пенсію;
прийняттям на роботу за конкурсом;
іншими поважними причинами.

Зважаючи на це, звільнити лікаря за його власним бажанням у день, про який він просить, можна тільки в разі, якщо він зазначить у заяві одну із вказаних поважних причин. Але, з іншого боку, законодавством не обумовлено надання при цьому працівником будь-яких документів, які підтверджують наявність такої причини. Тобто, працівник не зобов’язаний надавати їх керівнику медичного закладу, а керівник закладу не повинен вимагати їх від працівника. Щодо встановленого строку попередження за два тижні, то такий час надається (і про це неодноразово зазначалося в роз’ясненнях органів Держпраці) для того, щоб у керівництва був час для пошуку нового працівника (лікаря), а у самого лікаря була можливість змінити своє рішення про звільнення. Тому, на думку автора, якщо обидві сторони згодні на припинення трудових відносин і це жодним чином не позначиться на роботі медичного закладу (тобто, лікаря є ким замінити), трудовий договір може бути припинений у визначений лікарем строк (зокрема і в день подання заяви про звільнення) як на підставі ст. 38 КЗпП — за власним бажанням, так і на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП — за угодою сторін.