Правила внутрішнього трудового розпорядку в медзакладі

Кожний медичний заклад — це складний механізм, робота якого потребує чіткої організованості всіх його працівників та підпорядкування певним правилам. Зазвичай вони визначаються у правилах внутрішнього трудового розпорядку. Чи всі медичні заклади повинні розробляти такий документ? Які положення слід до нього включати? Як оновити правила, якщо міняється законодавство? Відповіді на ці запитання читайте в статті.

Що таке правила внутрішнього трудового розпорядку?

Правила внутрішнього трудового розпорядку (далі — ПВТР, Правила) — це внутрішній нормативно-правовий документ, який розробляється та затверджується в медичному закладі з метою врегулювання порядку взаємовідносин між працівниками та керівництвом, а також між працівниками поміж собою.

Необхідність розробки та затвердження Правил не лише теоретична: вона обумовлена трудовим законодавством. Зокрема, про цей документ неодноразово вказується у Кодексі законів про працю України (далі — КЗпП):

до початку роботи керівник медичного закладу зобов’язаний ознайомити працівника з Правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором (п. 2 ч. 1 ст. 29 КЗпП);
однією з підстав розірвання трудового договору є систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення (п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП).
трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку (ч. 1 ст. 142 КЗпП).
З огляду на зазначене, ПВТР повинні бути в кожному медичному закладі.

Загальні вимоги до Правил

В галузі охорони здоров’я зараз діють Галузеві правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників закладів, установ, організацій та підприємств системи охорони здоров’я України, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 2000 р. № 204-о (далі — Галузеві правила). Цей документ медичні заклади зазвичай беруть за основу під час розробки своїх внутрішніх Правил.

Головними вимогами до ПВТР є те, що вони:

не можуть суперечити нормам трудового законодавства і положенням колективного договору медичного закладу;
не повинні містити умови, які погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством. У разі наявності в ПВТР таких умов вони вважаються недійсними.

Правила внутрішнього трудового розпорядку обов’язково повинні бути складені в письмовій формі.

Враховуючи, що Правила — це локальний документ медичного закладу, він повинен мати такі обов’язкові реквізити:

назву,
дату складання,
місце видання,
гриф затвердження,
підписи,
позначку про виконавця.

Порядок розробки Правил

У ч. 1 ст. 142 КЗпП зазначено, що Правила pозробляє і затверджує власник (керівник) медичного закладу або упoвноважений ним орган і виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник). Процес розробки та затвердження Правил відбувається у такому порядку.

Algoritm Download

Основні розділи Правил

Відповідно до галузевих правил локальні Правила повинні містити такі основні розділи:

загальні положення;
порядок прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників;
основні обов’язки працівників;
основні обов’язки керівника (власника) медичного закладу;
робочий час і порядок його використання;
види заохочень за успіхи в роботі;
відповідальність за порушення трудової дисципліни.

Вказані розділи Правил є обов’язковими. Але, враховуючи специфіку своєї діяльності, кожний медичний заклад має право прописувати ще й додаткові розділи, які йому потрібні.

Приклад

Зважаючи на те, що в медичному закладі постійно перебуває багато пацієнтів і відвідувачів, деякі медичні заклади можуть визначити Правилами питання взаємовідносин із пацієнтами, порядок їх відвідувань тощо. Також можна розробити розділ «Обов’язки пацієнтів», а, щоб пацієнти та відвідувачі мали можливість з ними ознайомитися, текст цього розділу слід роздрукувати та повісити на дошці оголошень.

Крім того, деякі медичні заклади прописують в Правилах:

порядок направлення працівників у відрядження та умови роботи там;
порядок використання службових телефонів і автомобілів, оплати за користування ними;
правила комунікації працівників (тобто правила корпоративної поведінки).

Далі розглянемо детальніше окремі розділи Правил медичного закладу, а також на що потрібно звернути увагу в зв’язку зі змінами в законодавстві, які відбулися протягом 2021 року.

❖ Розділ «Порядок прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників»

У цьому розділі зазвичай вказують стандартні правила прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників згідно з КЗпП: їх можна взяти з галузевих правил внутрішнього трудового розпорядку.

Але, зважаючи на те, що у 2021 році було внесено низку змін до трудового законодавства, відповідні положення Правил слід оновити. Відзначимо, що саме в цьому розділі Правил оновлень буде найбільше і пов’язані вони з таким.

▶ Подання працівником військово-облікового документа

З 23 квітня 2021 р. набув чинності закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов’язку і ведення військового обліку» від 30 березня 2021 р. № 1357-IX (далі — Закон № 1357), яким були внесені зміни до понад 10 нормативно-правових актів.

У зв’язку з цими змінами для керівництва медичного закладу з 23 квітня 2021 р. встановлений обов’язок під час прийняття на роботу працівника вимагати від нього відповідний військово-обліковий документ (ст. 24 КЗпП). При цьому такий документ повинен бути в кожного чоловіка, який працевлаштовується, незалежно від його професії та посади (лікар, менеджер, комірник тощо).

Яким повинен бути цей документ у ст. 24 КЗпП не уточнюється, але таке уточнення є в п. 37 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2016 р. № 921:

у військовозобов’язаних — повинен бути військовий квиток або тимчасове посвідчення;
у призовників — посвідчення про приписку до призовної ділянки.

Отже, до ПВТР слід включити положення, що працівник під час прийняття на роботу, окрім інших необхідних документів, повинен обов’язково пред’явити військово-обліковий документ.

▶ Запровадження електронної трудової книжки

10 червня 2021 р. вступив в дію закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» від 5 лютого 2021 р. № 1217-IX (далі — Закон № 1217). Починаючи з 10 червня 2021 р. і протягом наступних п’яти років (до закінчення процедури включення даних з трудової книжки до реєстру застрахованих осіб) працівник під час працевлаштування до медичного закладу подає трудову книжку лише у разі її наявності, або подає відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (такі відомості вважаються електронною трудовою книжкою). Тобто зараз особа, яка працевлаштовується, самостійно обирає, які відомості подавати: чи трудову книжку (за її наявності) чи відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб.

Також працівник має право заявити вимогу, обов’язкову для керівництва медичного закладу, про оформлення паперової трудової книжки. У такому разі кадрова служба закладу, відповідно до ст. 48 КЗпП, повинна оформити працівнику трудову книжку не пізніше п’яти днів після прийняття на роботу.

Якщо за раніше діючим законодавством трудова книжка зберігалася в медичному закладі, то після 10 червня 2021 р. вона може зберігатися і у працівника. Тобто, адміністрація закладу вже не має обов’язку зберігати паперові трудові книжки працівників, прийнятих на роботу після 10 червня 2021 р.

Водночас, у керівництва медичного закладу з’явився обов’язок на вимогу працівника вносити до трудової книжки, що зберігається у нього, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі (частина третя ст. 48 КЗпП).

Законодавством не визначено, в якій формі працівник повинен надавати вимогу про внесення запису до трудової книжки чи про її оформлення на першому місці роботи. Зокрема, не встановлено, що працівник повинен оформляти таку вимогу письмово. Отже, кожний медичний заклад вирішує це питання самостійно і прописує в Правилах.

▶ Визначення основного місця роботи

Законом № 1217 були внесені зміни до п. 12 ч. 1 ст. 1 закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. № 2464-VI, який містить визначення поняття «основне місце роботи». До 10 червня 2021 р., згідно з вказаною нормою, якщо працівник укладав трудовий договір одночасно в декількох медичних закладах (в установах, організаціях), то основним місцем роботи для нього було те, де зберігалася його трудова книжка.

Після 10 червня 2021 р. основним місцем роботи вважається місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) і відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі. Тобто на сьогодні місце роботи — основне чи за сумісництвом — визначається не за фактом подання трудової книжки, а самостійно працівником.

Отже, в ПВТР потрібно прописати обов’язок працівника, який працює одночасно в декількох медичних закладах (організаціях, установах), вказувати у заяві під час прийняття на роботу (чи згодом), яке з його місць роботи є основним, а яке — за сумісництвом.

Якщо протягом періоду роботи працівник забажає змінити статус із основного на сумісника чи навпаки, він також повинен подати відповідну заяву.

▶ Припинення трудового договору

Відповідно до попередньої редакції ст. 47 КЗпП у день звільнення працівника керівництво медичного закладу зобов’язане було видати йому належно оформлену трудову книжку та копію наказу про звільнення з роботи, якщо працівник звільняється з ініціативи керівництва (власника або уповноваженого органу). В інших випадках звільнення копія наказу видавалась тільки на вимогу працівника.

Згідно з новою редакцією ч. 1 ст. 47 КЗпП, починаючи з 10 червня 2021 р., керівництво закладу зобов’язане в день звільнення видати працівнику копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, яка зберігається у нього.

Зважаючи на те, що до 10 червня 2021 р. трудові книжки зберігались у медичному закладі, керівництво залишається зобов’язаним у день звільнення видати оформлену трудову книжку працівнику, з яким укладено трудовий договір до 10 червня 2021 р. та який звільняється до завершення процедури включення даних із неї до Реєстру застрахованих осіб.

Ці моменти потрібно оновити в Правилах. Також доцільно визначити, яким чином виконати законодавчу вимогу щодо видачі працівнику в день звільнення копії наказу про звільнення, якщо працівник відсутній на роботі у цей день. Як варіант можна прописати, що в такій ситуації працівник кадрової служби зобов’язаний відправити копію зазначеного наказу на електронну пошту працівника або відправити рекомендованим листом на поштову адресу.

❖ Розділ «Робочий час і час відпочинку»

До цього розділу Правил включаються зокрема положення про:

режим роботи медичного закладу (шестиденний робочий тиждень, п’ятиденний робочий тиждень чи цілодобовий) та дні, які для працівників є вихідними (неділя, субота та неділя чи вихідні за графіком);
час амбулаторного прийому пацієнтів у робочі дні тижня;
час оформлення госпіталізації до стаціонару медичного закладу (за його наявності) та виписування пацієнтів;
встановлення окремим працівникам неповного робочого дня з оплатою праці пропорційно до відпрацьованого часу (ст. 56 КЗпП), скороченого робочого часу для осіб, які мають право на це згідно з трудовим законодавством (ст. 51 КЗпП), а також, за необхідності, окремим працівникам, за їхньою згодою, індивідуального режиму робочого часу;
залучення працівників до понаднормової роботи, роботи у нічний та вечірній час, у вихідні, святкові та неробочі дні;
надання працівникам різних видів відпусток.

Відзначимо, що у 2021 році на виконання закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною» від 15 квітня 2021 р. № 1401-IX (далі — Закон № 1401) до трудового законодавства були внесені зміни щодо надання додаткової відпустки при народженні дитини, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та соціальної відпустки на дітей, а також встановлення скороченого робочого часу для батьків з дітьми. Зміни набули чинності з 9 травня 2021 р. й з урахуванням цих змін потрібно оновити положення Правил про надання зазначених відпусток. Розглянемо, що саме змінилося.

▶ Додаткова відпустка при народженні дитини

Законом № 1401 було доповнено закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) статтею 191, а КЗпП — статтею 773, згідно з якими з’явився новий вид відпустки — відпустка при народженні дитини. Тривалість цієї відпустки — до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) і оплачується вона за рахунок коштів медичного закладу.

Відпустка при народженні дитини надається таким працівникам:

чоловіку, дружина якого народила дитину;
батьку дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права й обов’язки;
бабі або діду, або іншому повнолітньому родичу дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати чи батько якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком).

Це перша відпустка, для якої Кабмін розробив окремий порядок її надання (Порядок надання відпустки при народженні дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2021 р. № 693).

До особливостей надання відпустки при народженні дитини можна віднести те, що вона:

є одноразовою;
може бути надана упродовж трьох місяців із дня народження дитини;
не збільшується за тривалістю у разі народження двох та більше дітей від однієї вагітності;
не поділяється на частини та не переноситься;
при звільненні не компенсується.

▶ Відпустка для догляду за дитиною

Законом № 1401 були внесені зміни до ст. 179 і 181 КЗпП та ст. 18 і 20 Закону № 504, згідно з якими право на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначено рівним для кожного з батьків дитини — матері та батька.

Також відпустка для догляду за дитиною може бути використана повністю або частинами бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

▶ Соціальна відпустка на дітей

Окрім рівного з матір’ю дитини (дітей) права на відпустку для догляду за дитиною (дітьми) до трьох років, батько отримав таке саме право і на додаткову відпустку працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст. 19 Закону № 504, оновлена Законом № 1401).

▶ Скорочена тривалість робочого часу

Після внесення змін до ст. 51 КЗпП роботодавці отримали можливість встановлювати за рахунок власних коштів медичного закладу скорочену тривалість робочого часу для працівників, які мають дітей віком до 14 років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких матерів і батьків, які виховують дитину без батька (матері), зокрема в разі тривалого перебування матері в лікарняному закладі.

Нагадаємо, що раніше це було передбачене тільки для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину з інвалідністю.

Отже, зазначені зміни повинні знайти відображення в положеннях Правил медичного закладу.

❖ Розділ «Взаємовідносини з пацієнтами»

У галузевих правилах відсутній такий розділ, але оскільки виконання працівниками медичного закладу своїх трудових обов’язків безпосередньо пов’язане зі спілкуванням із пацієнтами, більшість медичних закладів включають до ПВТР розділ «Взаємовідносини з пацієнтами».

Цей розділ містить зокрема положення про:

ведення щодо кожного пацієнта медичної документації за затвердженими керівником медичного закладу переліком і формами;
необхідність збору під час оформлення медичної документації інформації про загальний стан здоров’я, специфічні реакції та особливості організму кожного пацієнта, а також про персональні дані, які потрібні для забезпечення оперативного зв’язку з кожним пацієнтом та його родичами й близькими;
порядок вибору пацієнтом (або призначення в реєстратурі) лікуючого лікаря та право пацієнта на заміну лікуючого лікаря на будь-якому етапі лікування або відмову від лікування в закладі;
право працівників медичного закладу відмовитись від подальшого медичного обслуговування пацієнта, який не виконує медичних приписів (рекомендацій) лікаря або даних Правил, крім випадків, коли його життю та здоров’ю загрожує небезпека. Рішення про припинення правовідносин із таким пацієнтом (зокрема про дострокову виписку зі стаціонару) приймає головний лікар медичного закладу;
порядок дострокової виписки пацієнта;
порядок вирішення конфліктних ситуацій із пацієнтами, дотримання працівниками закладу медичної етики.

❖ Розділ «Особливості інформування пацієнтів»

Окрім загальних правил поведінки працівників медичного закладу під час спілкування з пацієнтами, нерідко медичні заклади прописують у ПВТР й питання інформування пацієнтів, оскільки вони також дуже важливі.

До розділу «Особливості інформування пацієнтів» найчастіше включають такі положення:

Перед початком надання медичних послуг із пацієнтом (його представником) узгоджується план лікування (обстеження). У деяких випадках, коли неможливо одразу визначити весь обсяг медичних втручань, складається попередній план лікування. Крім того, з об’єктивних або суб’єктивних причин будь-який узгоджений план лікування може коригуватися, про що пацієнта (його представника) обов’язково повідомляють.
Проведення медичних втручань починається лише після відповідного інформування та погодження пацієнта чи його родичів (законних представників). У невідкладних випадках, відповідно до вимог чинного законодавства України, медичні втручання можуть проводитися без погодження пацієнта.
До проведення медичного втручання кожному пацієнту в доступній формі пояснюється мета, сутність і строки запропонованих обстежень, лікувальних заходів, а також повідомляється про можливі ускладнення та ризики. Якщо пацієнт не погоджується на застосування під час лікування необхідних додаткових методів профілактики ускладнень, то цей факт письмово фіксується у медичній картці лікарем із відміткою, що пацієнта проінформовано про можливість збільшення ризику настання ускладнень у майбутньому. Своїм підписом пацієнт (представник) підтверджує, що він ознайомлений із такими наслідками.
Факт надання пацієнтом згоди на медичні втручання може оформлятися шляхом підписання окремого документа (формуляра встановленої форми), відповідним зазначенням у медичній документації (з підписом пацієнта), а також посиланням у тексті договору про надання медичних послуг. В окремих випадках (стани, які супроводжуються втратою свідомості, неможливістю спілкуватися чи підписувати документи тощо) підписувати документи про надання згоди на медичні втручання, крім пацієнта, можуть його уповноважені представники (за законом або за відповідно оформленою довіреністю).
У разі виникнення сумнівів щодо дієздатності пацієнта, лікар повинен сповістити про це керівництво медичного закладу.
Якщо у зв’язку з особливостями організму чи загального стану здоров’я пацієнта є протипоказання або ризики ус-кладнень, чи прогнозується неефективність лікування, лікар повинен діяти відповідно до конкретної ситуації. Під час узгодження з пацієнтом плану лікування лікар повинен намагатися попередити можливі конфліктні ситуації у майбутньому шляхом обрання найбільш правильного та виправданого методу (методів) лікування.

❖ Розділ «Відповідальність працівників за порушення Правил»

Цей розділ всі медичні заклади обов’язково включають до Правил. У ньому прописують, що за порушення трудової дисципліни до працівників може бути застосований один із таких заходів стягнення:

догана;
звільнення.

Звільнення як дисциплінарне стягнення може бути застосоване за такі порушення:

систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або цими Правилами, якщо до працівника раніше вже застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення (п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП);
прогул (зокрема відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП);
поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння (п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП);
вчинення за місцем роботи розкрадання (зокрема дрібного) майна підприємства, встановленого вироком суду, що набрав законної сили (п. 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП).

За інші порушення трудової дисципліни застосовується виключно догана.

Як оформити зміни до Правил?

Вище ми розглянули зміни, які відбулись у трудовому законодавстві протягом 2021 року, у зв’язку з чим медичний заклад повинен оновити окремі розділи ПВТР. Яким чином це оформити?

Під час внесення змін до Правил необхідно дотримуватися тієї самої процедури, що й під час їх затвердження.

Крок 1
Керівник медичного закладу ухвалює рішення про внесення змін до ПВТР.

Крок 2
Зміни погоджуються з профспілковою організацією (за її наявності) або з уповноваженим представником трудового колективу.

Крок 3
Погоджений варіант змін подається на розгляд загальних зборів трудового колективу для обговорення.

Крок 4
Зміни вводяться до ПВТР або затверджується нова редакція Правил.

Крок 5
Працівників медичного закладу ознайомлюють зі змінами в ПВТР або з новою редакцією Правил.