Понаднормові роботи: залучення та оплата

Норми тривалості робочого часу для працівників закладів охорони здоров’я встановлені трудовим законодавством і їхнє дотримання є прямим обов’язком керівництва закладу. Але на практиці трапляються різні випадки та обставини, які змушують керівництво медичного закладу залучати працівників до роботи поза визначеними межами робочого часу, тобто, до понаднормових робіт. Про те, коли можна застосовувати понаднормові роботи, кого можна та ні до них залучати, як їх оформлювати й оплачувати, дізнаєтесь зі статті.

---

Яка робота є понаднормовою?

Для працівників медичних закладів тривалість робочого часу встановлена наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я» від 25 травня 2006 р. № 319.

Згідно з ч. 1 ст. 62 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) робота понад встановлену тривалість робочого дня вважається понаднормовою роботою. Відповідно, години, які відпрацьовані понад встановлену норму годин, є понаднормовими. Якщо в медичному закладі запроваджено підсумований облік робочого часу, понаднормовими годинами вважаються такі, які відпрацьовані понад норму робочого часу за обліковий період.

Коли можна застосовувати понаднормові роботи?

Трудове законодавство розглядає понаднормові роботи як явище, якого не повинно бути за нормальної організації праці. Тому застосовувати понаднормові роботи можна лише у виняткових випадках, визначених ч. 3 ст. 62 КЗпП. Проаналізувавши ці випадки, можна дійти висновку, що законодавство передбачає залучення працівників до понаднормових робіт тільки в екстраординарних випадках, які, в свою чергу, в кожній галузі народного господарства є різними. І хоча цією нормою для застосовування понаднормових робіт не передбачений такий випадок, як різке ускладнення стану здоров’я хворого, яке загрожує його життю, на думку автора, це недолік законодавства. Найголовніше завдання будь-якого медичного працівника — це надати невідкладну допомогу хворому, і навіть якщо необхідність у такій допомозі виникла після закінчення робочого дня, лікар зобов’язаний її надати.

Керівництво кожного медичного закладу самостійно визначає випадки застосування в закладі понаднормових робіт і залучення до них працівників.

Кого не можна залучати до надурочної роботи?

Щодо останньої зазначеної категорії, то, можливо, в закладах охорони здоров’я й немає таких працівників, або якщо й є, то вони точно не належать до медичних працівників, але на всяк випадок зауважуємо і про них.

Крім того, відзначимо, що відповідно до ст. 186¹ КЗпП гарантії, які встановлені ст. 176 КЗпП, поширюються й на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі у разі її тривалого перебування в лікувальному закладі), опікунів (піклувальників), прийомних батьків. Тому, якщо в медичному закладі працюють чоловіки, які самостійно виховують дітей без матері, їх також не можна залучати до понаднормових робіт.

Жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дитину з інвалідністю, можуть бути залучені до понаднормових робіт лише за їхньою згодою (ст. 177 КЗпП). Працівників, які мають інвалідність, можна залучати до понаднормових робіт також лише за їхньою згодою та за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (ст. 172 КЗпП). Аналогічні вимоги передбачені й щодо залучення працівників похилого віку: до них згідно з законодавством належать особи пенсійного віку та ті, яким залишилось до пенсії не більш як півтора року.

Зауважимо, є ще одна законодавча умова щодо застосування понаднормових робіт — потрібен дозвіл первинної профспілкової організації (ст. 64 КЗпП). Однак, враховуючи, що сьогодні профспілки є не в кожному медичному закладі, питання залучення працівників до понаднормових робіт повинно бути прописане в колективному договорі чи іншому внутрішньому документі медичного закладу, або у трудових договорах із працівниками.

Граничні норми застосування понаднормових робіт

Крім обмеження та заборони залучення до понаднормових робіт певних категорій працівників, законодавством встановлені ще й граничні норми застосування понаднормових робіт. Так, згідно з ч. 1 ст. 65 КЗпП понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів роботи підряд та 120 годин на рік.

Зважаючи на специфіку діяльності закладів охорони здоров’я і передбачаючи можливість залучення працівників до понаднормових робіт, у кожному з відділень медичного закладу графіки роботи (змінності) необхідно розробляти з таким розрахунком, щоб можна було дотримати зазначені граничні норми застосування понаднормових робіт. У іншому випадку керівництво закладу може бути притягнуто до відповідальності згідно з чинним законодавством.

За кожним працівником, якого залучають до понаднормових робіт, необхідно вести облік понаднормових годин. У якому вигляді вести такий облік, кожний медичний заклад вирішує самостійно, бо типова форма № П-15 «Список осіб, які працювали в понаднормовий час», затверджена наказом Мінстату від 09. 10. 1995 р. № 253, втратила чинність, а в переліку нових типових форм ведення первинно-облікової документації відділу кадрів її немає.

Тому кадрова служба медичного закладу може або самостійно розробити форму обліку осіб, залучених до понаднормових робіт, взявши за основу ту ж саму скасовану форму, або відображати понаднормові години в табелі обліку використання робочого часу. Але вести такий облік за одним табелем не досить зручно для підрахунку кількості понаднормових годин за працівниками, тому краще відображати їх і в табелі, і в спеціальній формі.

Порядок оформлення понаднормової роботи

Залучення працівників до понаднормових робіт повинне відбуватися у певному порядку, який розглянемо далі покроково.

Крок 1
Встановлюють необхідність залучення працівника (працівників) до понаднормових робіт.

У разі виникнення ситуації, коли з’являється необхідність залучити когось із працівників до понаднормової роботи, керівник структурного підрозділу (відділення) або інший працівник медичного закладу, які дізналися про це, повинні повідомити про це керівнику закладу (головному лікарю). Як правило, якщо цю проблему виявляє працівник, він повідомляє свого безпосереднього керівника, а той — вже керівництво закладу.

Повідомлення відбувається шляхом подання на ім’я керівника медичного закладу (головного лікаря) доповідної записки (додаток 1). У ній вказують всі обставини, які зумовлюють застосування понаднормових робіт, орієнтовну кількість працівників, які повинні продовжити роботу після закінчення робочого дня (зміни), та тривалість такої роботи. За потреби до доповідної записки додаються акти, пояснення та інші документи, які обґрунтовують необхідність проведення робіт у понаднормовий час.

Зауважимо, що з метою економії часу керівник структурного підрозділу (відділення) або інший працівник медичного закладу може спочатку повідомити про проблему в усній формі, але потім все одно потрібно оформити це в письмовому вигляді, оскільки в подальшому такий документ – повідомлення буде підставою для видання наказу (розпорядження) керівником закладу.

Крок 2
Визначають правомірність застосування понаднормових робіт і залучення до них конкретних працівників.

Після отримання керівником закладу охорони здоров’я (головним лікарем) доповідної записки про необхідність проведення понаднормових робіт, він перед виданням наказу повинен переконатися, що й самі роботи, й залучення до них конкретних працівників відбуваються відповідно до законодавства. Правомірність застосування понаднормових робіт керівник може встановити як самостійно, звіривши причину, вказану в доповідній записці, з нормами ст. 62 КЗпП, так і доручивши зробити це кадровій (юридичній) службі.

На практиці найчастіше керівник закладу (головний лікар) доручає цю справу кадровій (юридичній) службі: після виконання завдання вона повинна написати на доповідній записці свій висновок (резолюцію).

Під час встановлення правомірності залучення до понаднормових робіт конкретних працівників кадрова служба повинна перевірити щодо кожного з них тривалість понаднормової роботи (якщо вона була) напередодні дня залучення та загальну тривалість таких робіт протягом поточного календарного року. Якщо хтось із працівників вже «вичерпав» річний ліміт залучення до понаднормових робіт, його слід замінити іншим працівником.

Крок 3
Отримують дозвіл на застосування понаднормових робіт у профспілкової організації.

Якщо в медичному закладі існує профспілкова організація керівник закладу (головний лікар) надає їй лист із обґрунтуванням необхідності здійснення понаднормових робіт або оформлює запит на дозвіл безпосередньо на доповідній записці. Зауважимо, що законодавство не зобов’язує керівника медичного закладу отримувати згоду на персональне залучення працівників до понаднормових робіт. Тобто, від профспілкового комітету необхідно отримати дозвіл лише на проведення понаднормових робіт, а не дозвіл на залучення до них конкретних працівників.

Порядок і строки прийняття профспілковим комітетом рішення щодо застосування понаднормових робіт законодавством не встановлені, але зрозуміло, що воно повинне прийматися оперативно. Тому, щоб затримка з отриманням зазначеного дозволу не призвела до негативних наслідків, можна заздалегідь звернутися до профспілкового комітету за отриманням згоди на застосування протягом певного періоду (наприклад, протягом року) понаднормових робіт у випадках, визначених ст. 62 КЗпП.

Дозвіл профспілкового комітету слід оформити в письмовому вигляді.

Якщо ж у медичному закладі немає профспілкового комітету, відповідно, цей етап пропускають, а питання про застосування понаднормових робіт погоджують сторонами (працівниками й керівництвом закладу) в колективному договорі або в трудових договорах із працівниками.

Крок 4
Розробляють та видають наказ про залучення до понаднормових робіт.

Посадова особа, яка визначена керівником медичного закладу (зазвичай, це працівник кадрової служби), готує проект наказу про застосування понаднормових робіт (додаток 2). Після того, як цей наказ підпише керівник і він буде зареєстрований у відповідному журналі реєстрації наказів, наказ набуває юридичної сили.

Всіх працівників, які зазначені в наказі, ознайомлюють із ним, після чого вони згідно зі ст. 139 КЗпП повинні безумовно його виконати.

Крок 5
Понаднормові години відображають у табелі обліку використання робочого часу.

Керівник структурного підрозділу (відділення), працівники якого були залучені до понаднормових робіт, чи інша особа, відповідальна за ведення табелю обліку використання робочого часу, обов’язково повинні відобразити в ньому понаднормові години. Для позначення понаднормових робіт у типовій формі № П-5 «Табель обліку використання робочого часу», затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 05. 12. 2008 р. № 489, передбачені літерний код «НУ» та цифровий — «05».

Понаднормові години — це години роботи понад нормативну тривалість робочого дня (зміни), тому в табелі обліку використання робочого часу їх потрібно відображати саме в ті дні, коли й відбулося залучення працівників до понаднормових робіт. Так, для працівника, якого, припустимо, після 8-часового робочого дня було залучено до понаднормових робіт тривалістю 3 години, в цей день у табелі обліку використання робочого часу у верхньому рядку поряд із позначкою «Р» (робочі години за графіком роботи) слід поставити позначку «НУ (понаднормові години), а в нижньому рядку — кількість робочих годин за графіком та понаднормових. Щоб ці записи не «зливалися», краще їх розділити похилою рискою, наприклад: Р/НУ — у верхньому рядку, та 8/3 — в нижньому.

Загальну кількість понаднормових годин відображають у графі «Відпрацьовано за місяць годин / з них — понаднормово». Враховуючи те, що заробітна плата працівникам виплачується двічі на місяць на підставі даних табеля за періоди з 1 до 15 числа та з 16 до 30 (31), загальну кількість відпрацьованих понаднормових годин слід зазначати за ту половину місяця, в якій вони були фактично здійснені.

Крок 6
Понаднормові години відображають в облікових формах.

На підставі відомостей, зазначених у табелі обліку використання робочого часу, інформацію про кількість годин, відпрацьованих у понаднормовий час, вносять до облікових форм. Як зазначалося вище, медичний заклад самостійно визначає порядок обліку понаднормових робіт та форму (форми) облікових документів і зазвичай ними є списки двох видів — для місячного обліку та для річного обліку.

Для наочності покажемо у додатку 3 — приклад форми місячного обліку понаднормових робіт працівників, а у додатку 4 — приклад форми річного обліку понаднормових робіт працівників.

Оплата праці за понаднормову роботу

Години понаднормової роботи оплачують у збільшеному розмірі. При цьому підвищена оплата застосовується незалежно від того, дотримало чи ні керівництво закладу охорони здоров’я всі вимоги законодавства щодо підстав та порядку застосування понаднормових робіт. Тобто, навіть якщо працівника залучили до понаднормових робіт всупереч законодавчим нормам, він не відповідає за дії керівника закладу й має право на підвищену оплату за відпрацьовані понаднормові години.

У той же час, якщо працівник вирішив попрацювати понад встановлену тривалість робочого дня не за рішенням керівництва, а з власної ініціативи, така робота не вважається понаднормовою й не оплачується.

Звертаємо увагу, що ч. 4 цієї ж статті КЗпП встановлена заборона на компенсацію понаднормових робіт шляхом надання відгулу, тобто, дозволено тільки збільшену оплату.

Як правильно розрахувати доплату за понаднормову роботу?

У випадку, коли понаднормові роботи оплачують за погодинною системою оплати праці, виникає необхідність розрахувати годинну ставку. Якщо праця працівника оплачується за денними тарифними ставками, годинна ставка визначається діленням денної тарифної ставки на кількість годин щоденної роботи (зміни). Годинна ставка працівника, який одержує місячний оклад (найпоширеніший вид погодинної оплати), визначається шляхом ділення місячного окладу на нормативну кількість робочих годин у конкретному місяці.

У разі підсумованого обліку робочого часу кількість понаднормових годин визначають як різницю між фактично відпрацьованою і нормативною кількістю робочих годин за обліковий період, тому точно порахувати їх можна тільки після закінчення облікового періоду (місяця).