КНП: реформа триває — запитання залишаються
Майже чотири роки минуло відтоді, коли заклади охорони здоров’я почали реорганізовуватися в комунальні некомерційні підприємства (КНП). Здавалося б, за цей час мало б сформуватися конкретне бачення діяльності КНП, однак численні звернення представників КНП із різноманітними запитаннями підтверджують, що запитань більше, ніж відповідей. Отож розглянемо кілька різних ситуацій.
Проте спочатку нагадаємо норми, без яких не є можливою і повною жодна відповідь.
Статтею 78 Господарського кодексу (далі — ГКУ) передбачено, що:
- комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності та входить до сфери його управління;
- орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника — відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, які визначені цим ГКУ та іншими законодавчими актами;
- майно комунального унітарного підприємства перебуває в комунальній власності і закріплюється за ним на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Чи можна вважати КНП непідприємницькими товариствами?
Згідно з ч. 3 ст. 11 закону України від 16 липня 1999 р. № 996-XІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон про бухоблік) для мікропідприємств, малих підприємств, непідприємницьких товариств і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності, крім тих, що зобов’язані складати фінансову звітність за міжнародними стандартами, установлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу та звіту про фінансові результати.
Відповідно до ст. 83 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) товариством є організація, створена шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створене однією особою, якщо інше не встановлено законом. Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об’єднання (виділення) їх майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.
Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками (ст. 85 ЦКУ).
Тобто ЦКУ поділяє поняття «юридична особа» на два поняття за ознакою наявності чи відсутності учасників юридичної особи: якщо юридична особа має учасників (тобто якщо є особа або особи, яким належать правомочності на участь в управлінні цією юридичною особою), то це — товариство, якщо юридична особа не має учасників, — то це установа.
Проаналізувавши зазначені положення, КНП не можна назвати непідприємницьким товариством*, хоча обом і властиве те, що немає мети одержання прибутку.
Отже, можливість подання скороченої фінансової звітності поширюється лише на ті КНП, які відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону про бухоблік належать до мікропідприємств або малих підприємств.
Чи може власник (міська рада) передати в оперативне управління приміщення (будівлю) двом юридичним особам?
Згідно зі ст. 139 ГКУ майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб’єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів.
Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.
Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.
Із цих та наведених на початку статті положень випливає, що певне конкретне майно закріплюється саме за одним унітарним підприємством. Оскільки вже згадана норма (ст. 78 ГКУ) — «майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється, зокрема за комунальним некомерційним підприємством на праві оперативного управління» — не передбачає множинності балансоутримувачів.
Тобто, якщо будівля — індивідуально визначене нерухоме майно з відповідним реєстраційним номером об’єкта нерухомого майна, то вона може перебувати на балансі лише однієї юридичної особи (зокрема КНП). Якщо ж будівля складається з приміщень, яким присвоєно реєстраційні номери об’єктів нерухомого майна, то вони можуть передаватися в оперативне управління окремо різним юридичним особам.
КНП здійснює медичні попередні та періодичні медичні огляди на підставі укладених договорів з юридичними особами, а також фізичними особами. Як правильно організувати проведення попереднього медичного огляду працівників КНП, яке здійснює такі медогляди?
Якщо йдеться про попередні та періодичні медичні огляди працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, то слід керуватися Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 р. № 246 (далі — Порядок № 246).
Згідно з п. 2.1 Порядку № 246 попередній (періодичні) медичний огляд працівників проводять:
- заклади охорони здоров’я, що віднесені до другої, першої, вищої акредитаційної категорії за результатами державної акредитації відповідно до Порядку державної акредитації закладу охорони здоров’я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 р. № 765;
- спеціалізовані заклади охорони здоров’я, які мають право встановлювати остаточний діагноз щодо професійних захворювань, перелік яких затверджений наказом МОЗ України від 25 березня 2003 р. № 133;
- вищі медичні навчальні заклади III–IV рівнів акредитації, які мають кафедри та курси професійних захворювань і проводять лабораторні, функціональні та інші дослідження і надають медико-санітарну допомогу за спеціальностями, що передбачені додатками 4 та 5 до п. 2.6 Порядку № 246.
Водночас відповідно до п. 2.4 Порядку № 246 для проведення попереднього (періодичних) медичного огляду працівників роботодавець повинен укласти або вчасно поновити договір із закладом охорони здоров’я та надати йому список працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду.
З цієї норми випливає, що роботодавець одночасно не може бути закладом охорони здоров’я, який здійснює медогляд своїх працівників.
Варто зауважити, що пп. 165.1.19 Податкового кодексу України виведено зі складу оподатковуваного доходу платника податку (фізичної особи) кошти або вартість майна (послуг), які надаються як допомога на медичне обслуговування коштом його роботодавця. Отже, плата роботодавця за медичні огляди працівників не оподатковується ПДФО, а також військовим збором та ЄСВ.
Тому у фінансовому плані КНП повинні бути передбачені видатки на медогляди працівників. До речі, їхнє відшкодування може здійснюватися за напрямом використання фінансового плану — оплата послуг (крім комунальних), якщо фінансовим планом не передбачений окремий вид витрат, пов’язаних із медоглядами.
Хто має право передавати в оренду приміщення (бути орендодавцем): КНП, на балансі якого перебуває майно, чи відповідна рада?
Орендні правовідносини регулюються насамперед положеннями закону України від 3 жовтня 2019 р. № 157-IX «Про оренду державного та комунального майна» (далі — Закон № 157).
Приміщення можуть бути об’єктами оренди (ч. 1 ст. 3 Закону № 157).
Натомість ч. 2 ст. 4 Закону № 157 чітко закріплює, що орендодавцями є, зокрема:
- органи, уповноважені представницькими органами місцевого самоврядування, — щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке перебуває у комунальній власності;
- балансоутримувачі — щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 400 кв. м на одного балансоутримувача, якщо менший розмір площі не встановлений рішенням представницького органу місцевого самоврядування — щодо об’єктів комунальної власності або галузевими особливостями оренди майна; іншого окремого індивідуально визначеного майна.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 157 орендарями можуть бути за загальним правилом фізичні та юридичні особи, зокрема фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.
Отже, із зазначеного випливає, якщо йдеться про оренду нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 400 кв. м (за умови, що менший розмір площі не встановлений рішенням представницького органу місцевого самоврядування), то КНП виступатиме орендодавцем. І, знову ж таки, якщо статут КНП не містить інших обмежень.
Чи має право КНП використати кошти, отримані від НСЗУ, на проведення клініко-діагностичних досліджень відповідно до умов договору та оплату інших послуг, які спрямовані на виконання умов договору з надання пацієнтам медичної допомоги в повному обсязі?
Згідно з ч. 1 ст. 5 закону України від 19 жовтня 2017 р. № 2168-VIII «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (далі — Закон № 2168) програма медичних гарантій базується, зокрема, на принципі цільового та раціонального використання коштів, передбачених на фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій. Сама ж програма пов’язана з наданням як первинної медичної допомоги, так і вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги (ст. 4 Закону № 2168).
Кошти, які отримує КНП від Національної служби здоров’я України (НСЗУ), за правовим статусом не є бюджетним фінансуванням, і їхнє використання не регулюється бюджетним законодавством. Відповідно використання таких коштів із зазначеною метою перебуватиме в площині принаймні цільового використання коштів, передбачених на фінансування надання медичних послуг і лікарських засобів за програмою медичних гарантій. А тому з цього боку перепон немає.
Зі свого боку, про повноваження КНП використовувати такі кошти на подібну мету можна говорити лише після ознайомлення зі статутом КНП. Відповідь на поставлене питання частково може дати й фінансовий план КНП.
Якщо ж статутом або іншими розпорядчими актами засновника (до сфери управління якого входить КНП) не передбачено чітких обмежень / заборон, то, керуючись принципом автономізації, керівник КНП вже самостійно ухвалює рішення, як доцільно витрачати отримані від НЗСУ кошти. Однак у межах статутної діяльності.
