Емпірична антибіотикотерапія: що має знати лікар до визначення збудника інфекції

Лікування антибіотиками повинно розпочинатися у разі наявності в пацієнта лабораторно підтвердженої або ж із високою ймовірністю підозрюваної бактеріальної інфекції — не вірусної, не грибкової, а саме бактеріальної. Точно визначити бактерію можна після бактеріального дослідження біологічного матеріалу від пацієнта. Докладніше, коли таке дослідження треба проводити, вказано у Стандарті медичної допомоги «Раціональне застосування антибактеріальних і антифунгальних препаратів з лікувальною та профілактичною метою» (далі — Стандарт).

Водночас у лікаря повинна залишатися можливість оперативно та обґрунтовано призначити емпіричну антибіотикотерапію, адже своєчасність — важливий принцип раціонального використання антибіотиків. 

Тож емпірична антибіотикотерапія передбачає початок лікування до точного встановлення етіології захворювання (ідентифікації інфекційного збудника) з урахуванням відомих даних на момент огляду. У стаціонарах перед початком емпіричної антибіотикотерапії обов’язково виконується забір біологічного матеріалу для бактеріологічного дослідження, щоб паралельно з проведенням емпіричної терапії встановлювався етіологічний збудник. 

Як лікар обирає антибіотик, коли збудник ще не відомий

Під час вибору антибіотика необхідно зважати на: 

• ймовірність інфікування певним мікроорганізмом;
• ймовірність антимікробної резистентності збудника; 
• ризики можливих побічних реакцій; 
• супутні захворювання; 
• вік людини; 
• імунний статус; 
• дані локальної антибіотикорезистентності (кумулятивні антибіотикограми).

За Стандартом, вибираючи антибіотик, лікар має врахувати:

• типи/групи пацієнтів з інфекційними захворюваннями; 
• ризик наявності множинної антимікробної резистентності; 
• очікуваний терапевтичний ефект проти найбільш імовірного інфекційного агента (залежно від анатомічної локалізації осередку запалення); 
• можливу стійкість патогену до обраного антибактеріального препарату;
• умови виникнення захворювання бактеріальної етіології (госпітальна/позагоспітальна). 

Будь-яке призначення антибіотиків має бути ретельно зважене та обґрунтоване в історії хвороби. 

За можливості застосовуйте антибактеріальну монотерапію 

У всіх клінічних випадках емпіричне лікування має бути спрямоване на вибір антибактеріальної монотерапії, коли це можливо.

Якщо ж призначено кілька антибактеріальних препаратів, їх треба замінити одним препаратом протягом 72 годин, тобто вже після отримання результатів щодо етіологічного збудника та визначення його чутливості до антибіотиків (проведення деескалації терапії).

 Джерело: Центр громадського здоров'я МОЗ України