Невакциновані працівники ЗОЗ. Відсторонення від роботи

З 31 січня 2022 р. — дати набрання чинності наказом № 2664 — керівники державних та комунальних закладів охорони здоров’я зобов’язані забезпечити відсторонення від роботи тих працівників, які відмовляються від профілактичних щеплень проти COVID-19 або ухиляються від них.

Хто підлягає обов’язковій вакцинації?

З 8 листопада 2021 р. проведення профілактичних щеплень проти COVID-19 стало обов’язковим для працівників тих організацій, які потрапили до переліку № 2153. З цієї дати запрацював п. 41⁶ постанови № 1236. Ця норма зобов’язує керівників зазначених організацій забезпечити відсторонення від роботи працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов’язкових профілактичних щеплень.

Від початку в переліку № 2153 було лише три пункти, проте згодом завдяки наказу № 2393 їх кількість збільшилася. Наразі згідно з переліком № 2153 обов’язковим профілактичним щепленням підлягають працівники:

1) центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів;

2) місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів;

3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, зокрема спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

4) підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;

5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6) підприємств, установ і організацій, включених до Переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 р. № 83.

А з 31 січня 2022 р., коли набере чинності наказ № 2664, до них долучаться працівники:

7) органів місцевого самоврядування;

8) закладів охорони здоров’я державної та комунальної форми власності;

9) комунальних підприємств, установ і організацій.

Варто зауважити, що обов’язковій вакцинації підлягають усі працівники перелічених організацій. Виняток становлять лише ті працівники, які мають абсолютні протипоказання до профілактичних щеплень і надали документальне підтвердження щодо протипоказань до вакцинації. Як зазначено в листі № 4706, таким документальним підтвердженням повинна бути копія висновку лікаря щодо протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 (форма № 028-1/о), виданого ЗОЗ.

Відсторонення від роботи: що означає та як забезпечити?

Вочевидь, що відсторонений від роботи працівник не має права перебувати на своєму робочому місці й виконувати свою роботу. Навіть, якщо через специфіку роботи працівник повинен працювати у повній ізоляції, його все одно слід відсторонити.

Натомість процес відсторонення потребує здійснення низки організаційних заходів.

У п. 41⁶ постанови № 1236 зазначено, що:

відсторонення працівників повинне бути оформлене наказом або розпорядженням керівника підприємства з обов’язковим доведенням його до відома осіб, яких відсторонюють;
відсторонення повинне тривати до усунення причин, які його зумовили.

Причинами, що зумовили відсторонення від роботи, є карантин і відмова працівника від вакцинації. Отже, відсторонення триватиме або до проведення працівником вакцинації, або до закінчення карантину. Як зазначено в листі № 4706, за інформацією МОЗ України, отримання однієї дози дводозної вакцини проти COVID-19 не вважається ухиленням або відмовою працівника від проходження щеплення, а отже, не може бути підставою для відсторонення. Зважаючи на це, можна дійти висновку, що вже після першої вакцини відсторонений працівник може повернутися до роботи.

У листі № 4706 Мінекономіки пропонує роботодавцям здійснити такі заходи:

поінформувати всіх без винятку працівників щодо потреби отримання обов’язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19;
пояснити правові наслідки відмови або ухилення від обов'язкового проведення профілактичного щеплення;
попередити невакцинованих працівників про можливе відсторонення;
задокументувати випадки ухилення або відмови працівника від проходження щеплення шляхом складання відповідного акта.

Варто також пояснити працівникові, що відсторонення від роботи не суперечить трудовому законодавству.

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:

появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;
в інших випадках, передбачених законодавством.

Ст. 46 Кодексу законів про працю України

Відсторонення від роботи працівників організацій, визначених переліком № 2153, у разі їх відмови від вакцинації передбачене законодавством. І це не лише згадані раніше постанови КМУ та перелік № 2153, а ще й закон України від 6 квітня 2000 р. № 1645-III «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. 12 «Профілактичні щеплення», якого і стала законодавчим підґрунтям для п. 41⁶ постанови № 1236. Саме в цій статті наголошено, що «працівники, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов’язковим профілактичним щепленням» проти відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники повинні бути відсторонені від виконання зазначених видів робіт.

Отже, роботодавець, який відсторонює працівника від роботи, діє в межах законодавства.

Оплата праці відсторонених працівників

Відповідно до п. 41⁶ постанови № 1236 на час відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється згідно з:

част. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України;
част. 1 ст. 1 закону України «Про оплату праці»;
част. 3 ст. 5 закону України «Про державну службу», відповідно до якої «дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом».

У зазначених нормах КЗпП та закону «Про оплату праці» наведене визначення поняття «заробітна плата»: «заробітна плата — це винагорода <…>, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Отже, позаяк відсторонений працівник не виконує роботи, тобто не працює, зарплати йому не нараховують. Натомість відсторонення від роботи не позбавляє працівника права на відпустку (з отриманням відпускних), отримання премій за попередні періоди, матеріальної допомоги, якщо це передбачено колективним договором тощо. Це підтверджують наведені після статті роз’яснення Держпраці, які стануть вам у пригоді.

Нормативні акти та роз’яснення:

постанова № 1236 — постанова КМУ від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»;
перелік № 2153 — перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням, що затверджений наказом МОЗ України від 4 жовтня 2021 р. № 2153;
наказ № 2393 — наказ МОЗ України від 1 листопада 2021 р. № 2393 «Про затвердження Змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням»;
наказ № 2664 — наказ МОЗ України від 30 листопада 2021 р. № 2664 «Про затвердження Змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням»;
лист № 4706 — лист Мінекономіки України від 3 листопада 2021 р. № 4706-06/52950-03.

Офіційні роз’яснення
від 2 листопада 2021 р.
Роз’яснення Державної служби з питань охорони праці

Розміщено на офіційному сайті
Державної служби з питань охорони праці
(dsp.gov.ua) у розділі «Запитання / Відповіді».

Чи можуть працівника звільнити з роботи у зв’язку з відмовою або ухиленням від вакцинації проти COVID-19?

З урахуванням норм статті 12 закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники юридичних осіб, визначених наказом Міністерства охорони здоров’я України 4 жовтня 2021 року № 2153, які відмовляються або ухиляються від щеплень, відстороняються від роботи відповідно до законодавства про працю шляхом видання роботодавцем наказу (розпорядження). Підстави для звільнення таких працівників відсутні.

Чи оплачується період відсторонення від роботи у зв’язку з відмовою від вакцинації проти COVID-19?

Відповідно до ч. 1 ст. 1 закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов’язків та не виконує роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством прямо не передбачено обов’язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв’язку з відмовою або ухиленням від проведення обов’язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

При цьому період такого відсторонення від роботи не входить до стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки.

Водночас колективним та/або трудовим договором, рішенням роботодавця може бути передбачено інші умови.

З питання виплати працівникові допомоги із тимчасової непрацездатності в період його відсторонення від роботи у зв’язку з відмовою або ухиленням від проведення обов’язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 рекомендуємо звернутися до Міністерства соціальної політики України.

На який строк відстороняється працівник від роботи у зв’язку з відмовою або ухиленням від вакцинації проти COVID-19?

З урахуванням норм наказу Міністерства охорони здоров’я України 4 жовт-ня 2021 р. № 2153, фактом, який зумовлює закінчення строку відсторонення працівника від роботи є:

закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2,

або

отримання працівником обов’язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Чи може роботодавець взяти на роботу працівника на місце тимчасово відстороненого працівника?

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у своїй постанові від 29 квітня 2021 р. у справі № 266/3163/16-ц зазначив, що при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, пологах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв’язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 ст. 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення. У нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк. А саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк.

Отже, настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв’язку із закінченням строку.

Тому на період відсторонення основного працівника на його посаду може бути прийнято за строковим трудовим договором іншого працівника, який отримав обов’язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Працівник, який уклав строковий трудовий договір, після закінчення строку відсторонення основного працівника підлягає звільненню.

Які заходи доцільно здійснити роботодавцю щодо працівників, які підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19?

Відповідно до ст. 12 закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» підставою для відсторонення від роботи є відмова або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень.

З огляду на викладене, з метою мінімізації негативних наслідків можливих трудових спорів між працівником і роботодавцем останньому доцільно вжити заходи, спрямовані на сприяння отриманню працівником обов’язкових щеплень, зокрема поінформувати всіх працівників під підпис про:

необхідність отримання обов’язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19;
можливі місця (пункти) проведення обов’язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Також роботодавцеві доцільно за можливості здійснити заходи, спрямовані на організацію проведення обов’язкових профілактичних щеплень працівників проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Метою застосування зазначених заходів і документування відповідних фактів, на нашу думку, є формування належної доказової бази щодо відмови або ухилення від проведення щеплення та підтвердження наявності підстав для застосування відсторонення працівників від роботи.

Для отримання роз’яснення щодо встановлення фактів, які можуть свідчити про відмову або ухилення працівників від проведення обов’язкового профілактичного щеплення, доцільно звернутися до МОЗ.

Чи можна у період відсторонення від роботи піти в оплачувану відпустку?

Відсторонення працівника від роботи є тимчасовим увільненням працівника від виконання ним трудових обов’язків, передбачених умовами трудового договору.

Право на відпустку залежить від часу визначених законодавством умов (кількість відпрацьованого в робочому році часу, стажу роботи, соціального статусу, навчання тощо). Факт відсторонення відсутній серед умов, які визначають або обмежують право на відпустку. Тому в разі наявності у працівника права на відпустку відповідно до норм законодавства, йому можуть бути надані за його згодою як оплачувані відпустки, так і відпустки без збереження заробітної плати відповідно до статей 25 та 26 закону України «Про відпустки».

Чи повинен відсторонений від роботи працівник перебувати у робочий час на робочому місці?

З огляду на те, що закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямовані на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їхніх спалахів та епідемій, встановлює права, обов’язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб, відсторонення працівника від роботи у випадку відмови або ухилення від проведення обов’язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 повинне передбачати обмеження перебування працівника на його робочому місці з метою мінімізації контактів із іншими працівниками.