Працівник-донор: оновлені пільги та виплати

У переважній більшості донорами є громадяни працездатного віку, що працюють на підприємствах, в установах, організаціях, зокрема в медичних закладах. Держава гарантує донорам захист їхніх прав і охорону здоров’я, а також надає певні пільги. Детальніше про це та порядок оформлення й оплати днів донорства читайте у статті.


Хто може бути донором?

Основні права й обов’язки донорів, державні гарантії їхніх прав, а також питання компенсації за здійснення донорства крові та компонентів крові зараз визначені законом України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» від 30 вересня 2020 р. № 931-IX (далі — Закон № 931). Цей документ набув чинності 25 січня 2021 р. на заміну Закону України «Про донорство крові та її компонентів» від 23 червня 1995 р. № 239/95-ВР (далі — Закон № 239), норми якого з вказаної дати вже не діють.

Відзначимо, що в Законі № 931, порівняно з попереднім нормативом, значно розширений перелік вимог до донора. Так, згідно з ч. 1 ст. 14 Закону № 931 донором може бути будь-який дієздатний громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, що має посвідку на постійне проживання на території України:

  • який пройшов відповідне медичне обстеження у встановленому законодавством порядку, за результатами якого підтверджена відсутність показань до постійного чи тимчасового відсторонення від донорства;
  • з яким проведено співбесіду перед донацією крові та/або компонентів крові, під час якої йому надано вичерпну інформацію щодо донації;
  • який надав письмову згоду на забір у нього крові та/або компонентів крові, а також (за потреби) на застосування до нього допоміжних медичних технологій за формою, яка встановлена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Нагадаємо, що раніше законодавством для донорів були передбачені тільки дві вимоги: вік (від 18 років) та показники здоров’я.

Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, під час медичного обстеження та співбесіди зобов’язана повідомити відповідній посадовій особі суб’єкта системи крові всю відому їй інформацію про перенесені та наявні в неї захворювання та про вживання нею наркотичних речовин (ч. 2 ст. 14 Закону № 931). Ця інформація засвідчується особистими підписами особи, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, та посадової особи закладу охорони здоров’я, де проводиться медичне обстеження перед донацією, і становить лікарську таємницю.

Відзначимо, що у Законі № 931 з’явилась нова норма — відтепер особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові та/або компонентів крові, може звернутися до будь-якого суб’єкта системи крові, що здійснює заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл і реалізацію донорської крові та компонентів крові, незалежно від реєстрації місця проживання. У межах електронної системи охорони здоров’я функціонує Національний реєстр донорів крові. Кожному донору, інформація про якого вноситься до Національного реєстру донорів крові, присвоюється унікальний ідентифікаційний номер для забезпечення анонімності донації, конфіденційності інформації, наданої донором, а також можливості його подальшої ідентифікації в системі крові та забезпечення простежуваності (ч. 1 ст. 17 Закону № 931).

Посвідчення донора

«Донорський» статус особи (працівника) підтверджує посвідчення донора крові та (або) її компонентів. Форму посвідчення донора та порядок його вручення затверджує Кабінет Міністрів України (ч. 1 ст. 21 Закону № 931). Зауважимо, що 5 січня 2021 р. на сайті Міністерства охорони здоров'я України з’явилась інформація про те, що з метою приведення форми посвідчення у відповідність до норм Закону № 931 розроблено проєкт постанови «Про затвердження Форми посвідчення донора крові та компонентів крові та Порядку його вручення» на заміну Положення про порядок видачі посвідчення донора крові та (або) її компонентів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1997 р. № 1407. На момент виходу номера журналу новий документ ще не затверджений, тому його реквізити повідомимо пізніше. Також до затвердження нової форми посвідчення діє форма, що затверджена вказаним Положенням.

Донор, який безоплатно здійснив у сумарній кількості донацію крові в обсязі 40 максимально допустимих доз або плазми крові — 60 максимально допустимих доз, або клітин крові — 40 максимально допустимих доз, незалежно від часу здійснення таких донацій, набуває статусу Почесного донора України. Такій особі видається посвідчення і вручається нагрудний знак «Почесний донор України» (ч. 2 ст. 21 Закону № 931).

А донор, який безоплатно здійснив донацію крові в сумарній кількості, що дорівнює 100 і більше разовим дозам, або плазми крові в сумарній кількості, що дорівнює 120 і більше разовим дозам, може бути нагороджений державними нагородами України.

Наявність у працівника посвідчення донора крові (Почесного донора України) дає йому право на отримання відповідних пільг і гарантій.

Документальне оформлення днів донорства

Працівник, який планує донацію крові та/або компонентів крові, зобов'язаний повідомити про це керівника медичного закладу. Зокрема, він повинен написати письмову заяву про свій намір пройти медичне обстеження й здати кров (її компоненти) і подати її до відділу кадрів медичного закладу не пізніше ніж за один робочий день до дня донації крові та/або компонентів крові (п. 2 ч. 2 ст. 12 Закону № 931). У заяві (додаток 1) працівник-донор повинен вказати, коли він візьме додатковий день відпочинку.

Зауважимо, що на відміну від Закону № 239, у Законі № 931 вже немає норми про те, що у разі, коли працівник здає кров (її компоненти) під час відпустки, відрядження, у зв’язку з терміновою необхідністю для надання невідкладної медичної допомоги хворому або під час надзвичайних ситуацій, то він не повинен подавати зазначену заяву. З цього можна зробити припущення (або висновок), що працівник у будь-якому випадку повинен письмово повідомляти керівництво медичного закладу, де він працює, про свій намір здати кров (її компоненти). Це буде підставою для отримання ним відповідних пільг і компенсацій.

Отримавши від працівника заяву про намір здати кров (її компоненти), керівник медичного закладу зобов’язаний безперешкодно відпустити працівника-донора з місця роботи у дні відповідного медичного обстеження і донації крові або компонентів крові (п. 2 ч. 2 ст. 12 Закону № 931). Винятком можуть бути лише випадки, коли відсутність цього працівника на робочому місці в дні, які він вказує в заяві, може призвести до загрози життю чи здоров'ю людей.

Отже, якщо у працівника-донора немає в дні донорства будь-яких термінових завдань і його відсутність на робочому місці ніяким чином не зашкодить іншим людям, то видається наказ по медичному закладу про увільнення працівника від роботи у дні донорства та надання йому додаткового дня відпочинку (додаток 2).

Після дня донорства (законодавством не визначено, в який саме день), працівник на підтвердження того, що він дійсно займався такою справою, повинен надати адміністрації медичного закладу відповідну довідку, видану йому за місцем медичного обстеження чи донації крові та/або компонентів крові за встановленими формою та порядком (абз. 4 ч. 2 ст. 20 Закону № 931).

На сьогодні форми документів, пов’язаних із обстеженням і обліком донорів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження форм облікової документації, що використовується в закладах служби крові» від 7 липня 2003 р. № 301. Цим документом передбачені довідки двох форм, а саме довідка за формою 435/о «Довідка щодо надання донорам пільг» та довідка за формою 436/о «Довідка щодо обстеження донора».

Якщо працівник-донор надає за місцем роботи довідку за формою 435/о, це свідчить про те, що він пройшов медичне обстеження і здав кров, й, відповідно, має право на передбачені законодавством пільги та компенсації. Але, якщо працівник пройшов тільки медичне обстеження, а за якоїсь причини (за медичними показниками чи з технічних причин) кров не здав, йому видається довідка за формою 436/о, за якою він не має права на зазначені пільги і компенсації.

Пільги для працівників–донорів

Пільги для працівників-донорів визначені ст. 20 Закону № 931 та частково ст. 124 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Вкажемо на них.

Увільнення від роботи в дні медичного обстеження та донації крові (її компонентів)

Працівник, який є або виявив бажання стати донором, звільняється від роботи в медичному закладі, де він працює (незалежно від його форми власності), в дні медичного медичного обстеження та донації крові (її компонентів). При цьому такому працівникові зберігається його середній заробіток за рахунок коштів роботодавця (абз. 1 ч. 2 ст. 20 Закону № 931, ст. 124 КЗпП).

Донори з числа студентів вищих навчальних закладів (наприклад, повнолітні особи, що працюють і навчаються одночасно) у зазначені дні звільняються також і від занять.

Додаткові дні відпочинку та відпустки

Безпосередньо після кожного дня здійснення донації крові (її компонентів) працівнику-донору надається додатковий день відпочинку зі збереженням за ним середнього заробітку за рахунок коштів медичного закладу, де він працює. За бажанням працівника цей день може бути приєднаний до щорічної відпустки (абз. 2 ч. 2 ст. 20 Закону № 931). Приклад наказу про надання додаткового дня відпочинку за дні донорства разом із щорічною відпусткою наведений у додатку 3 до статті.

Якщо за погодженням із керівництвом медичного закладу в день давання крові донор був залучений до роботи, йому за бажанням надається інший день відпочинку зі збереженням за ним середнього заробітку. А у разі коли працівник-донор здавав кров (її компоненти) у період щорічної відпустки, ця відпустка продовжується на один день (абз. 3 ч. 2 ст. 20 Закону № 931).

Зауважимо, що в Законі № 239 з цього приводу було інше формулювання, зокрема, було вказано, що у такому випадку щорічна відпустка продовжується на відповідну кількість днів із урахуванням надання працівнику додаткового дня відпочинку за кожний день давання крові. Але, на думку автора, швидше за все, вказана нова норма у Законі № 931 прописана з урахуванням того, що між процедурами донації крові (її компонентів) повинен бути витриманий певний інтервал часу, через що під час відпустки працівник зможе здати кров тільки один раз.

Безоплатне харчування у дні донорства

У день безоплатної донації крові та/або компонентів крові донор забезпечується безоплатним харчуванням за рахунок коштів суб’єкта, який здійснює таку донацію, та за місцем забору крові (її компонентів). Норми харчування та вартість однієї порції харчування затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я (ч. 3 ст. 20 Закону № 931).

Якщо порівнювати вказану норму з тією, що була прописана у Законі № 239, то можна відзначити, що тепер донор забезпечується безкоштовним харчуванням тільки у разі безоплатної донації крові (її компонентів) й, крім того, вже не передбачене відшкодування донору готівкової вартості харчових продуктів, якщо суб’єкт, який здійснює донацію крові, не може забезпечити донора харчуванням.

Додаткові пільги за систематичну безоплатну донацію крові (її компонентів)

Працівникам-донорам, які протягом року безоплатно здійснили донацію крові в сумарній кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам, або плазми крові в сумарній кількості, що дорівнює чотирьом разовим максимально допустимим дозам, допомога з тимчасової непрацездатності у зв’язку з захворюванням виплачується у розмірі 100 % середньої зарплати незалежно від стажу роботи. Така пільга надається протягом року після здійснення донації крові та/або компонентів крові у зазначених кількостях (ч. 4 ст. 20 Закону № 931).

Закон № 239 ще містив норму, яка надавала зазначеним донорам право на першочергове придбання путівок для санаторно-курортного лікування за місцем роботи або навчання та першочергове лікування в закладах охорони здоров’я, що перебувають у державній власності. Тепер такої норми немає, оскільки у зв’язку з проведеною реорганізацією у системі охорони здоров’я зараз вже немає державних закладів охорони здоров’я.

Також Закон № 931 не містить норми, згідно з якою керівництво медичного закладу мало право встановлювати для працівників-донорів, які систематично здають кров (її компоненти), інші додаткові пільги.

Пільги для почесних донорів

Закон № 931 позбавив осіб, які мають статус Почесного донора України, практично всіх додаткових пільг, які були передбачені для них Законом № 239. Єдина пільга, яка залишилась, — це право на отримання надбавки до пенсії у розмірі 10 % затвердженого прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць (ч. 5 ст. 20 Закону № 931). Також працівник — Почесний донор має право на вказані вище пільги, передбачені для інших працівників-донорів (не почесних).

І, якщо відміну більшої частини пільг для цієї категорії донорів можна було передбачити, зважаючи на те, що вони повинні були надаватись у закладах (закладами) охорони здоров’я, заснованих (заснованими) на загальнодержавній і комунальній власності, то відміна такої пільги, як використання працівником — Почесним донором чергової щорічної оплачуваної відпустки у зручний для нього час є незрозумілою. На думку автора, таких працівників небагато і варто було цю пільгу для них залишити.

Державні гарантії для працівників-донорів

Статтею 19 Закону № 931 встановлені певні гарантії для працівників-донорів і з боку держави.

Відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю донора під час донації крові

Донору в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, відшкодовується шкода, заподіяна його здоров’ю у зв’язку з виконанням донорської функції, з урахуванням додаткових витрат на лікування, посилене харчування та на інші заходи, спрямовані на його соціально-трудову та професійну реабілітацію (ч. 3 ст. 19 Закону № 931).

Прирівнювання отриманої інвалідності до інвалідності внаслідок трудового каліцтва

Якщо у зв’язку з виконанням донорської функції працівник-донор отримав інвалідність, вона прирівнюється до інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання (ч. 4 ст. 19 Закону № 931).

Призначення пенсії членам сім’ї донора в разі його смерті

У разі смерті донора, що настала внаслідок виконання донорської функції, членам сім’ї померлого, які перебували на його утриманні, призначається пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

Призначення такої пенсії здійснюється в порядку та на умовах, які встановлені законодавством для призначення пенсії сім’ї годувальника, який помер внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання (ч. 5 ст. 19 Закону № 931).

Можливість здійснення аутологічної донації

За бажанням будь-якої дієздатної особи в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, за її рахунок може здійснюватися аутологічна донація для подальшої аутологічної трансфузії (ч. 6 ст. 19 Закону № 931). Тобто тепер людина може завчасно заготовити собі «на всякий випадок» кров і компоненти крові. Зауважимо, що ця державна гарантія є новацією: такої норми у Законі № 239 не було.

Виплати працівнику-донору

Як зазначалося вище, за дні давання крові (її компонентів) працівнику законодавством гарантовані декілька виплат. Здійснюються вони з різних джерел: одні проводить установа (заклад охорони здоров’я), де працівник здавав кров, інші — медичний заклад, де він працює.

Оплата за кров (її компоненти)

Згідно з п. 1 Порядку оплати давання донорами крові та (або) її компонентів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. № 1821 (далі — Порядок № 1821), донація крові (її компонентів) відбувається безоплатно або за плату за особистим визначенням донора крові.

Якщо донор вирішить здавати кров (її компоненти) за плату, то кошти йому виплачує спеціалізований заклад чи установа, в яких він здавав кров (її компоненти).

Давання крові оплачується донору з розрахунку 160 гривень за один літр крові (п. 3 Порядку № 1821). Крім того, Порядком № 1821 встановлені розцінки й на інші компоненти крові. Кошти за здану кров (її компоненти) донор отримує безпосередньо в день донорства (п. 11 Порядку № 1821).

Відзначимо, що в нормах Закону № 931 прослідковується спрямованість на те, що в майбутньому донація крові та її компонентів будуть безоплатними. Так:

  • одним із напрямів державної політики у сфері донорства крові та компонентів крові є заохочення та популяризація добровільного безоплатного донорства крові та компонентів крові (п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 931);
  • до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, у сфері донорства крові та компонентів крові належить організація роботи щодо залучення населення до добровільного безоплатного донорства (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 931);
  • керівники підприємств, установ, закладів, організацій відтепер зобов'язані в межах своїх повноважень сприяти суб’єктам системи крові та суб’єктам, що надають послуги з трансфузії крові та/або компонентів крові, в їхній роботі щодо залучення громадян до добровільного безоплатного донорства (п. 1 ч. 2 ст. 12 Закону № 931);
  • громадські організації та інші громадські об’єднання, статутами яких передбачене сприяння охороні здоров’я населення, можуть проводити роботу щодо залучення громадян до добровільного безоплатного донорства та його популяризації та залучати до цього волонтерів (ст. 13 Закону № 931).

Також ч. 5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 931 передбачено, що донор може отримувати грошову компенсацію за донацію крові та/або компонентів крові, призначених для трансфузії (крім заготівлі плазми для фракціонування), тільки протягом трьох років із дня введення в дію цього Закону.

Щодо оподаткування оплати донору за кров та її компоненти відзначимо таке. Підпунктом 165.1.33 Податкового кодексу України встановлено, що сума, отримана платником податку за здавання ним крові, інших видів донорства, яка виплачується з бюджету чи бюджетною установою, не включається до складу його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Не зважаючи на те, що на сьогодні в Україні вже немає державних закладів охорони здоров’я, ця законодавча норма не змінена. Тому, на думку автора, якщо у бухгалтера медичного закладу виникатиме питання щодо (не)оподаткування суми оплати донору за донацію крові (її компонентів), доцільно буде звернутися з ним до податкової служби.

Середній заробіток

Виплата середньої заробітної плати за дні донорства та відпочинку після них здійснюється за рахунок коштів медичного закладу, де працює працівник-донор. Відповідно до пп. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 р. № 5, оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку, що надаються після кожного дня здавання крові або днів, приєднаних за бажанням працівника до щорічної відпустки, відноситься до додаткової заробітної плати та включається до фонду оплати праці. Тому суми середнього заробітку підлягають обкладенню ПДФО та ВЗ. Також на них нараховується ЄСВ.

Медичний заклад може включати «донорські» виплати до складу витрат і у бухгалтерському, і у податковому обліку.

Середній заробіток працівника-донора визначається відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, тобто з урахуванням виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню здавання крові, або дню відпочинку (якщо працівник буде брати його пізніше).

Приклад 1

Один із лікарів медичного закладу, який працює за графіком шестиденного робочого тижня, здавав кров у робочий день 22 січня 2021 р. і за його бажанням додатковий день відпочинку надається наступного дня після здавання крові. У такому випадку для оплати дня донорства (22. 01. 2021 р.) та додаткового дня відпочинку (23. 01. 2021 р.) середній заробіток слід розраховувати, виходячи із виплат за листопад — грудень 2020 р.

Приклад 2

Використовуючи умови Прикладу 1, припустимо, що за бажанням лікаря додатковий день відпочинку буде приєднаний до щорічної відпустки (з 01.02.2021 р. до 14.02.2021 р. — щорічна відпустка, 15.02.2021 р. — день відпочинку). У такому випадку для оплати дня донорства (22.01.2021 р.) середній заробіток слід розраховувати, виходячи з виплат за листопад — грудень 2020 р., а для оплати додаткового дня відпочинку (15.02.2021 р.) — виходячи із виплат за грудень 2020 р. — січень 2021 р.